#: locale=uk
## Випливаюче вікно
### Тіло
htmlText_04688706_14A8_3EA9_418C_10EBBDC38D28.html = МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ ТА СТРАТЕГІЧНИХ КОМУНІКАЦІЙ
Кременецько-Почаївський державний історико-архітектурний заповідник
Головний офіс: 47003, Тернопільська обл., м. Кременець, вул. Козубського, 6
Офіс туристично-інформаційного відділу: 47003, Тернопільська обл., м. Кременець, вул. Шевченка, 32
+380664251723 / +380972753974
Надбрамна вежа – масивна мурована споруда, що велично здіймалася над воротами, була побудована на рубежі XV-XVI ст., та охороняла головний в’їзд до замку. Саме через неї проходив кожен, хто потрапляв у твердиню. За свідченнями ревізії 1545 року, її перебудовував біскуп Януш, облаштовуючи всередині світлиці та склепи, а згодом староста Дахно Васильович підніс вежу ще вище й завершив її цегляним верхом. Та вже у середині XVI століття ця споруда потребувала ремонту — доказ того, як інтенсивно вона використовувалася.
У середині XVI століття Надбрамна вежа виконувала не лише оборонну, а й житлову функцію. Тут були муровані світлиці з печами, невеликі кімнати зі скляними вікнами, дерев’яні прибудови, а під вежею – кам’яний «склепик». Саме у ній мешкав воротар, який відповідав за безпеку в’їзду, а також зберігалися господарські речі та зброя. Усередині знаходилися залізом окований стіл, скрині із защіпками та багато ін.
Надбрамна вежа поєднувала практичність і силу. вона була та залишається справжнім «ключем» до замку — вартовою, що зустрічала мандрівників та захищала територію фортеці у час небезпеки.
Вежа «Над новим домом» – збудована в ХV-XVI ст. для зведення вежі довелося зруйнувати частину оборонних мурів з гроднями. Під нею були розташовані дві пивниці з склепіннями, над ними два склепи більших і ще один менший, які слугували для зберігання пороху і селітри.
Над склепами збудовано дерев’яний трикімнатний дім. Над домом розміщувались дерев’яні «подсабити», де розташовувались чотири гармати, які боронили замок на три боки. Середня частина вежі слугувала житловим приміщенням без будь-яких оборонних функцій.
На рівні підвальних приміщень був так званий «кам’яний мішок», який слугував тюрмою, його замуровані вікна можна побачити й зараз з зовнішньої стіни, вхід до в’язниці (отвір у склепінні стелі) замурований з міркувань безпеки в радянські часи.
Цікавий факт: народна назва цієї споруди – «Куряча лапка», вперше згадується у документі, що стосується ув’язнення шляхтича Стефана Шумського.
Вежа «Над новим домом» – збудована в ХV-XVI ст. для зведення вежі довелося зруйнувати частину оборонних мурів з гроднями. Під нею були розташовані дві пивниці з склепіннями, над ними два склепи більших і ще один менший, які слугували для зберігання пороху і селітри. Над склепами збудовано дерев’яний трикімнатний дім. Над домом розміщувались дерев’яні «подсабити», де розташовувались чотири гармати, які боронили замок на три боки. Середня частина вежі слугувала житловим приміщенням без будь-яких оборонних функцій.
На рівні підвальних приміщень був так званий «кам’яний мішок», який слугував тюрмою, його замуровані вікна можна побачити й зараз з зовнішньої стіни, вхід до в’язниці (отвір у склепінні стелі) замурований з міркувань безпеки в радянські часи.
Цікавий факт: народна назва цієї споруди – «Куряча лапка», вперше згадується у документі, що стосується ув’язнення шляхтича Стефана Шумського.
Вежа «Над новим домом» – збудована в ХV-XVI ст. для зведення вежі довелося зруйнувати частину оборонних мурів з гроднями. Під нею були розташовані дві пивниці з склепіннями, над ними два склепи більших і ще один менший, які слугували для зберігання пороху і селітри. Над склепами збудовано дерев’яний трикімнатний дім. Над домом розміщувались дерев’яні «подсабити», де розташовувались чотири гармати, які боронили замок на три боки. Середня частина вежі слугувала житловим приміщенням без будь-яких оборонних функцій.
На рівні підвальних приміщень був так званий «кам’яний мішок», який слугував тюрмою, його замуровані вікна можна побачити й зараз з зовнішньої стіни, вхід до в’язниці (отвір у склепінні стелі) замурований з міркувань безпеки в радянські часи.
Цікавий факт: народна назва цієї споруди – «Куряча лапка», вперше згадується у документі, що стосується ув’язнення шляхтича Стефана Шумського.
Замкова криниця
Життя будь-якої фортеці залежало від води, тож криниця на Замковій горі у Кременці мала стратегічне значення. У 1545 році біскуп Януш розпочав масштабні роботи зі спорудження колодязя: копачі пробили глибину понад 80 метрів, але через брак ресурсів роботу зупинили. Подальшу долю криниці мала визначити королева Бона, адже лише її дозвіл та кошти могли дати друге дихання цій ідеї.
Утім, від первісного задуму згодом відмовилися. В інвентарі 1548 року вже згадується інша криниця, яку почали копати під замком за старости Герцика. Її глибина сягала майже 20 метрів, стінки обклали деревом, а майстрам-«студнярам» платили за кожен метр копання. За описом 1552 року колодязь досягав уже 35 метрів, хоча й тоді він був завершений лише частково.
Криниця Кременецького замку – це приклад того, наскільки важко було облаштовувати життя у фортеці. Кожен метр, вибитий у камені, вимагав величезних зусиль і коштів, адже від неї залежала не лише щоденна потреба у воді, а й здатність замку витримати довгу облогу.
МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ ТА СТРАТЕГІЧНИХ КОМУНІКАЦІЙ
Кременецько-Почаївський державний історико-архітектурний заповідник
Головний офіс: 47003, Тернопільська обл., м. Кременець, вул. Козубського, 6
Офіс туристично-інформаційного відділу: 47003, Тернопільська обл., м. Кременець, вул. Шевченка, 32
+380664251723 / +380972753974
Надбрамна вежа – масивна мурована споруда, що велично здіймалася над воротами, була побудована на рубежі XV-XVI ст., та охороняла головний в’їзд до замку. Саме через неї проходив кожен, хто потрапляв у твердиню. За свідченнями ревізії 1545 року, її перебудовував біскуп Януш, облаштовуючи всередині світлиці та склепи, а згодом староста Дахно Васильович підніс вежу ще вище й завершив її цегляним верхом. Та вже у середині XVI століття ця споруда потребувала ремонту — доказ того, як інтенсивно вона використовувалася.
У середині XVI століття Надбрамна вежа виконувала не лише оборонну, а й житлову функцію. Тут були муровані світлиці з печами, невеликі кімнати зі скляними вікнами, дерев’яні прибудови, а під вежею – кам’яний «склепик». Саме у ній мешкав воротар, який відповідав за безпеку в’їзду, а також зберігалися господарські речі та зброя. Усередині знаходилися залізом окований стіл, скрині із защіпками та багато ін.
Надбрамна вежа поєднувала практичність і силу. вона була та залишається справжнім «ключем» до замку — вартовою, що зустрічала мандрівників та захищала територію фортеці у час небезпеки.
Надбрамна вежа – масивна мурована споруда, що велично здіймалася над воротами, була побудована на рубежі XV-XVI ст., та охороняла головний в’їзд до замку. Саме через неї проходив кожен, хто потрапляв у твердиню. За свідченнями ревізії 1545 року, її перебудовував біскуп Януш, облаштовуючи всередині світлиці та склепи, а згодом староста Дахно Васильович підніс вежу ще вище й завершив її цегляним верхом. Та вже у середині XVI століття ця споруда потребувала ремонту — доказ того, як інтенсивно вона використовувалася.
У середині XVI століття Надбрамна вежа виконувала не лише оборонну, а й житлову функцію. Тут були муровані світлиці з печами, невеликі кімнати зі скляними вікнами, дерев’яні прибудови, а під вежею – кам’яний «склепик». Саме у ній мешкав воротар, який відповідав за безпеку в’їзду, а також зберігалися господарські речі та зброя. Усередині знаходилися залізом окований стіл, скрині із защіпками та багато ін.
Надбрамна вежа поєднувала практичність і силу. вона була та залишається справжнім «ключем» до замку — вартовою, що зустрічала мандрівників та захищала територію фортеці у час небезпеки.
Надбрамна вежа – масивна мурована споруда, що велично здіймалася над воротами, була побудована на рубежі XV-XVI ст., та охороняла головний в’їзд до замку. Саме через неї проходив кожен, хто потрапляв у твердиню. За свідченнями ревізії 1545 року, її перебудовував біскуп Януш, облаштовуючи всередині світлиці та склепи, а згодом староста Дахно Васильович підніс вежу ще вище й завершив її цегляним верхом. Та вже у середині XVI століття ця споруда потребувала ремонту — доказ того, як інтенсивно вона використовувалася.
У середині XVI століття Надбрамна вежа виконувала не лише оборонну, а й житлову функцію. Тут були муровані світлиці з печами, невеликі кімнати зі скляними вікнами, дерев’яні прибудови, а під вежею – кам’яний «склепик». Саме у ній мешкав воротар, який відповідав за безпеку в’їзду, а також зберігалися господарські речі та зброя. Усередині знаходилися залізом окований стіл, скрині із защіпками та багато ін.
Надбрамна вежа поєднувала практичність і силу. вона була та залишається справжнім «ключем» до замку — вартовою, що зустрічала мандрівників та захищала територію фортеці у час небезпеки.
Оборонний мур ХІІІ-ХІV ст.
У 1975 році архітекторка-реставраторка Євгенія Пламеницька зробила знакове відкриття під час археологічних розкопок: під старовинними шарами землі Кременецького замку було знайдено залишки оборонного муру IX століття — найдавнішої мурованої споруди на Замковій горі. Мур завтовшки 1,8 м чітко окреслює межу давнього мисового ядра замку, проклавши собі шлях із заходу, перетинаючи над замковим двором із півдня на північ. Серед стін визирнула давня тристінна квадратна вежа (близько 3×3 м), що виступала назовні приблизно на 1 метр — вона була ключовою ланкою першої оборонної системи фортеці.
Довгий період часу вважалося, що Кременецька фортеця є однією з найперших кам’яних оборонних споруд України за рахунок датування, яке вказала під час своїх досліджень Євгенія Пламеницька. Проте у липні 2025 року співробітниками ДП «НДЦ «Охоронна археологічна служба» Інституту археології НАН України та Кременецько-Почаївського ДІАЗу було встановлено, що перший мурований замок був збудований не у ІХ ст, а у другій половині ХІІІ – ХІV ст.
Оборонний мур ХІІІ-ХІV ст.
У 1975 році архітекторка-реставраторка Євгенія Пламеницька зробила знакове відкриття під час археологічних розкопок: під старовинними шарами землі Кременецького замку було знайдено залишки оборонного муру IX століття — найдавнішої мурованої споруди на Замковій горі. Мур завтовшки 1,8 м чітко окреслює межу давнього мисового ядра замку, проклавши собі шлях із заходу, перетинаючи над замковим двором із півдня на північ. Серед стін визирнула давня тристінна квадратна вежа (близько 3×3 м), що виступала назовні приблизно на 1 метр — вона була ключовою ланкою першої оборонної системи фортеці.
Довгий період часу вважалося, що Кременецька фортеця є однією з найперших кам’яних оборонних споруд України за рахунок датування, яке вказала під час своїх досліджень Євгенія Пламеницька. Проте у липні 2025 року співробітниками ДП «НДЦ «Охоронна археологічна служба» Інституту археології НАН України та Кременецько-Почаївського ДІАЗу було встановлено, що перший мурований замок був збудований не у ІХ ст, а у другій половині ХІІІ – ХІV ст.
Оборонний мур ХІІІ-ХІV ст.
У 1975 році архітекторка-реставраторка Євгенія Пламеницька зробила знакове відкриття під час археологічних розкопок: під старовинними шарами землі Кременецького замку було знайдено залишки оборонного муру IX століття — найдавнішої мурованої споруди на Замковій горі. Мур завтовшки 1,8 м чітко окреслює межу давнього мисового ядра замку, проклавши собі шлях із заходу, перетинаючи над замковим двором із півдня на північ. Серед стін визирнула давня тристінна квадратна вежа (близько 3×3 м), що виступала назовні приблизно на 1 метр — вона була ключовою ланкою першої оборонної системи фортеці.
Довгий період часу вважалося, що Кременецька фортеця є однією з найперших кам’яних оборонних споруд України за рахунок датування, яке вказала під час своїх досліджень Євгенія Пламеницька. Проте у липні 2025 року співробітниками ДП «НДЦ «Охоронна археологічна служба» Інституту археології НАН України та Кременецько-Почаївського ДІАЗу було встановлено, що перший мурований замок був збудований не у ІХ ст, а у другій половині ХІІІ – ХІV ст.
Черлена вежа розташовувалася біля головного в’їзду на територію замку.
Про неї згадують ще в середині XVI століття. У 1545 році ревізори записали, що саме староста Фальчевський відновив верх вежі за кошти Кузьминської волості й накрив його гонтами. Саме тут, за свідченнями тогочасних документів, «з давніх-давен були ворота в замок, і тепер того знаки суть».
Черлена вежа була мурованою, частково добудованою цеглою. На її верхньому ярусі існували невеликі склепи – сховища й господарські приміщення з важкими залізними дверима. Під вежею містилася кам’яна пивниця, а до входу вели дерев’яні ґанки, споруджені Стефаном Герциком.
У описі 1552 року зазначається, що утримували й ремонтували Черлену вежу громади з навколишніх сіл – кузминці та красилівці. Це свідчить про важливість оборонної споруди: адже саме через неї пролягав головний шлях у замок.
Кременецький замок
Замок на горі Бона у Кременці не лише мальовнича архітектурна спадщина, але й свідок історичних подій, та є однією з найстаріших фортифікаційних споруд на теренах України. Перші згадки про споруду у польських джерелах сягають другої половини ХІ ст., тоді як в українських літописах місто разом із замком згадується у 1227 році.
Завдяки своєму вигідному розташуванню (висота гори 397 м над рівнем моря) [фото 1]. на початку 1241 р. замок вистояв перед ордою хана Батия. В 1259 р. воїни волинського князя Василька були змушені знести оборонні споруди на вимогу монгольського хана.
Будівництво нового замку почав, ймовірно, польський король Казимир III [фото 2] у 60-х роках XIV ст., згодом цю роботу продовжили литовські князі, оскільки місто та фортеця у 1382 р. перейшли до їхнього володіння.
Остаточної форми твердиня набула в середині XVI ст. В 1530-х pp. віленський єпископ Януш, на той час староста кременецький, почав перебудову замку. У 1536 р. місто разом з фортецею і прилеглими територіями перейшло у власність дружини польського короля Сигизмунда І Старого – Бони Сфорци д’Арагони [фото 3].
Восени 1648 р. після шеститижневої облоги, замок був взятий семитисячним козацьким полком Максима Кривоноса за підтримки місцевих повстанців. Фортеця втратила своє оборонне значення та більше ніколи не була відбудована, навіть враховуючи певні спроби.
Сьогодні замок є пам’яткою архітектури національного значення – "Замок, руїни ІХ-ХVІ ст." (охорон. № 190023)
Кременецький замок
Замок на горі Бона у Кременці не лише мальовнича архітектурна спадщина, але й свідок історичних подій, та є однією з найстаріших фортифікаційних споруд на теренах України. Перші згадки про споруду у польських джерелах сягають другої половини ХІ ст., тоді як в українських літописах місто разом із замком згадується у 1227 році.
Завдяки своєму вигідному розташуванню (висота гори 397 м над рівнем моря) [фото 1]. на початку 1241 р. замок вистояв перед ордою хана Батия. В 1259 р. воїни волинського князя Василька були змушені знести оборонні споруди на вимогу монгольського хана.
Будівництво нового замку почав, ймовірно, польський король Казимир III [фото 2] у 60-х роках XIV ст., згодом цю роботу продовжили литовські князі, оскільки місто та фортеця у 1382 р. перейшли до їхнього володіння.
Остаточної форми твердиня набула в середині XVI ст. В 1530-х pp. віленський єпископ Януш, на той час староста кременецький, почав перебудову замку. У 1536 р. місто разом з фортецею і прилеглими територіями перейшло у власність дружини польського короля Сигизмунда І Старого – Бони Сфорци д’Арагони [фото 3].
Восени 1648 р. після шеститижневої облоги, замок був взятий семитисячним козацьким полком Максима Кривоноса за підтримки місцевих повстанців. Фортеця втратила своє оборонне значення та більше ніколи не була відбудована, навіть враховуючи певні спроби.
Сьогодні замок є пам’яткою архітектури національного значення – "Замок, руїни ІХ-ХVІ ст." (охорон. № 190023).